Alentrada

  • Тел: +380 (66) 060 47 06;
  • +380 (93) 002 43 99

З історії козацького танцю

Kozak_Mamaj_1Еней матню в кулак прибравши,
І не до соли промовлявши,
Садив крутенько «гайдука».
І. Котляревський, «Енеїда»

Козак танцює, як на коні гарцює.
Народне прислів’я

Був час, коли моду задавало козацтво. Всі стани населення від селян до шляхти хотіли одягатися, як козаки, говорити, як козаки, веселитися, як козаки.

А козаки справді уміли веселитися! Ще б пак – на Січі вільного часу було хоч відбавляй, а неподалік завжди була корчма, де водилася не лише горілка, але й музѝки. Саме тут козаки мірялися силою молодецькою. І не обов’язково навкулачки – це можна було зробити більш естетично й вишукано, наприклад, у танці. Недарма ж запорожці називали себе українськими лицарями!

Танці на витривалість

Для благородного двобою побутував  танець під назвою «козак». Це був імпровізаційний танець – один чоловік приймав виклик іншого, і вони починали «вистрибувати», «робити вихиляси», «витинати голубці», «забивати гопака» та «сідати гайдука» – хто кого перетанцює.

Та попри імпровізаційний характер, танцювати теж треба було вчитися. Досвідчені козаки знали логіку танцю: вони починали рухатися повільно, відкриваючи танець простими кроками і  закінчуючи наскоками й карколомними стрибками. Танцюристи взаємодіяли один з одним, намагаючись відчути партнера, розкрити його задум, підлаштуватися під нього. Це все відбувалося під акомпанемент бандури, кобзи або під приспівки, які самі танцюючі й викрикували.

Іноді в руках з’являлася зброя, як-то шаблі, пістолі, рушниці чи списи. В танці можна було підготувати молодь до справжнього бою, який чекав на неї в поході.

mokosij-denyskoБільше того, танець став регулятором соціальної організації козацтва. Як пише дослідник українського танцю Олександр Колосок , коли в війську виникали усобиці, гетьман брав у руки булаву, виходив у коло, попередньо піднісши козакам по чарці горілки, і починав танцювати. Кожен, хто приєднувався і виходив у коло заводити танок – давав символічну згоду на послух гетьману.

Подібним до «козака» танцем був «гайдук». Його опис наводить польський етнограф  Казімєш-Владислав  Вуйціцький у праці про русинів Підляшшя: «Чотири парубки, поклавши шапки на землю по прямій лінії, починають танцювати. Кожен з них робить різні відскоки та присідання навколо своєї шапки». Без сумніву такий танець потребував неабиякого вишколу, фізичної сили й витримки!

Музика до «козацького» й «гайдуцького» танців збереглася в лютневих табулятурах XVI ст. Саме в «гайдуці» ми чуємо інтонації пізнішого й більш відомого нам гопака. До речі, «гайдук» в перекладі з угорської означає «погонич». Гайдуками також називали воїнів-найманців, на службі у вельможі. Дослідники припускають, що цей танок прийшов у багатонаціональну Запорізьку Січ разом з угорцями, які в свою чергу, запозичили «гайдук» на Балканах.

Севастіан Фабіан Кольонович описує сцену танцювання «гайдука» у своїй поемі «Роксоланія» 1564 року: «…Бачив я, як гайдуки танцювали свій швидкісний танець. Живо в метелиці тій били ногами вони. Ніж у правій він держить, під такт вибиває ногами. У танцюристів зброя ясно миготить…»

Ще один цікавий танець, що побутував на Січі, дійшов до нас у описах сучасників. Справжнім театральним видовищем був мімічний танець «чумак». Героями цього імпровізаційного танцю були хлопець-чумак і дівчина (при цьому роль дівчини часто виконував чоловік). Чумак танцює навколо коханої  і, залицяючись до неї, всіляко показуючи свою любов. Проте дівчина байдужа до страждань парубка й відмовляє його залицянням. Але коли чумак дістає кошель з грішми – кохана нарешті відповідає парубку взаємністю.

Танцювати «як козак»

Та повернемося до питання моди, з якого ми власне й починали. В XVII ст. в середовищі міщан і української шляхти було модно одягатися «по-козацьки»: жупан, пояс, кунтуш із дорогих тканин, оторочена хутром шапка, чоботи. В такому вбранні князі та магнати позували для портретів, у такому вигляді ходили на урочисті прийоми до польського короля й гетьманів. А музичні композиції під назвами «Cossaken ballet» виконувалися не лише на львівських балах, але в Лейпцигу й Братиславі. Можемо лише припускати, що під них танцювала вихована на італійських танцях  європейська молодь. Більш достеменно відомо, як ці танці прижилися серед українського міщанства, спудеїв та селянства.

Українська молодь теж захоплювалась козаками й також хотіла танцювати «по-козацьки». Проте козацькі танці були заскладними. Один лише рух із танцю «гайдук» з однойменною назвою вимагав від хлопця піднести ногу високо вгору, підстрибнути й обернутися на півкола в повітрі! А потім присісти й підвестися кілька разів підряд…
Тому молодь почала танцювати по-своєму, пристосовуючи козацькі танці до власних умінь та  умов. До того ж, до танців приєдналися дівчата. І можливо, вони були навіть спритнішими за парубків – ось, як у народній коломийці:

«Чи ви чули, добрі люди, що я наробила,
 що я свого миленького «гайдука» навчила?»

Етнограф Лукаш Голембійовський пише, що коли до танцю приєдналися дівчата, то «…вони відповідали на різні викрутаси чоловіка тим же, але скромно, наскільки їм честь дівоча дозволяла. Таким чином дівчина надавала цьому дикому танцю поважності, елегантності й грації».

А часом бувало, що «козачка» виконували самі лише дівчата, побравшись за талії, руки чи плечі, і мов лоза, перекручуючись між собою.

Таким чином козацькі танці змінювались. Наприкінці XVIII ст. «козака» змінив «гопак», «козачок», «тропак», «голубець», «метелиця», які зберегли деякі риси козацьких танців, але перетворилися уже в інше явище української культури.

Відлуння часу

Сьогодні ми чуємо про «бойовий гопак» – бойове мистецтво, що виникло наприкінці ХХ ст. Його засновник, Володимира Пилат, впродовж сімнадцяти років вивчав східні мистецтва двобою, зокрема, карате, а з початку 80-х років розпочав дослідження українських танців.
 
Взявши за основу «гопак» і «метелицю», новатор виявив цілу низку елементів, схожих з бойовими мистецтвами й характерних лише для українських танців. Східні бойові техніки та танцювальні рухи Пилат поєднав з традиційною школою самозахисту, що побутувала на Галичині, і таким чином створив нове, суто українське, бойове мистецтво, яке отримало назву «бойового гопака».

Підготувала
Наталія Довгопол

cossack dance, haiduk, казацкий танец, гопак, казачек, боевой гопак, история танца

You are here Театр танца Кладезь премудростей З історії козацького танцю